Skip directly to content

Рак молочної залози. Діагностика та лікування

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Рак молочної залози займає 1-ше місце у загальній структурі злоякісних пухлин серед жінок. Захворюваність коливається від 50-60 на 100 тис. жіночого населення. В структурі онкологічної захворюваності в Україні РМЗ займає перше місце. Щорічно в Україні реєструється понад 16 тис. нових випадків РМЗ, з них 24,5 % складають жінки репродуктивного віку. Щороку помирає понад 7,8 тис. жінок, з них понад 20 % — в репродуктивному віці. Рівень захворюваності на РМЗ за останні 30 років зріс в 2,5 рази, щорічний приріст при цьому складає 7,1 %.

 

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Захворіти на рак молочної залози може будь-яка жінка, однак у одних ризик виникнення пухлини низький, у інших — високий. До групи високого ризику належать насамперед особи з поєднанням певних генетичних та фенотипічних факторів, перш за все — це особливості стилю життя. Деякі з факторів, які підвищують ризик захворювання на рак молочної залози, наступні:

- вік (понад 40 років);

- спадкова і сімейна схильність (жінки, у яких матері або сестри хворіли на рак молочної залози, мають значно більше шансів захворіти на ту ж хворобу);

- пізня менопауза;

- ранній початок менструацій (до 12 років);

- народження першої дитини у віці понад 30 років;

- переривання вагітності;

- у жінок, які ніколи не народжували;

- фіброзно-кістозна мастопатія та інші проліферативні захворювання молочних залоз;

- ожиріння (понад 40% нормальної ваги);

- цукровий діабет, гіпертонічна хвороба;

- систематичне паління та вживання алкоголю.

 

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА СИМПТОМИ

Існують три основні клінічні форми РМЗ: вузлова форма, дифузна форма та хвороба Педжета. У більшості випадків ранній РМЗ розвивається безсимптомно. Для того, щоб виявити клінічні симптоми раку, самим жінкам дуже важливо слідкувати за змінами зовнішнього вигляду, чутливості, форми та структури своїх молочних залоз. Особливо необхідно звертати увагу на такі зміни:

1. Поява нових ущільнень. Існують також шкірні симптоми вузлового РМЗ: над ущільненням при натисканні з’являється зморшкуватість шкіри, площадка чи воронкоподібне втягнення (симптом втягнення шкіри у формі пупка), бугристість, чи поява нових зморшок.

2. Болючість соска, потовщений сосок, патологічні виділення із соска, втягнення соска, симптом "ракетки" (еліпсоподібна ареолярна область).

3. Збільшення залози, поява пухлини у аксилярній ділянці, а також деформація залози.

4. Одним із симптомів раку може бути також усихання сосків. Особливо небезпено виділення із сосків крові.

5. Болі у залозі (рідко є симптомом РМЗ).

 

ДІАГНОСТИКА

Діагностика РМЗ зазвичай починається з того моменту, коли сама жінка у процесі самообстеження, чи лікар при клінічному обстеженні молочних залоз виявляють вогнищеве ущільнення. Клінічне обстеження молочних залоз – дуже важлива частина оцінки стану молочних залоз.

Мамографія є одним із провідних методів первинної діагностики РМЗ, який дозволяє діагностувати пухлини розмірами від 5-10 мм. Вірогідність методу складає 75-95%, його застосування при клінічній діагностиці РМЗ дозволяє виявити пухлини 1-ої стадії в 50-70% випадків.

Ультразвуковий метод дослідження показаний для виявлення доброякісних утворень діаметром понад 1 см. При цьому УЗД належить вирішальна роль в діагностиці кіст, де точність методу досягає 98-100%.

Термографія молочних залоз широко застосовується в клінічній практиці для

диференціальної діагностики в складних випадках, однак її діагностична цінність у плані виявлення РМЗ невелика.

Пункційна (аспіраційна) біопсія відіграє вирішальну роль у діагностиці утворень молочної залози. При непідвладних пальпації утвореннях пункція виконується під контролем УЗД або мамографа, з подальшим цитологічним дослідженням одержаного матеріалу.

Трепан-біопсія дозволяє одержати стовпчик тканини, доступний гістологічному дослідженню, визначити рецепторний статус пухлини і вивчити тканинні маркери.

Цитологічне дослідження виділень з сосків виконується при наявності патологічних виділень. При відсутності верифікації діагнозу прийнято дослідження повторювати тричі. Цитологічне дослідження виділень з сосків у ряді випадків дозволяє встановити діагноз при ранніх формах протокових карцином, коли іншими доступними методами візуалізувати пухлину не видається за можливе.

 

ЛІКУВАННЯ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

 

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування, як і раніше, залишається одним з основних методів комплексної терапії РМЗ і базується на двох основних вимогах: радикалізм операції і дотримання принципів абластики та антибластики.

Види сучасних хірургічних втручань:

1. Лампектомія

2. Проста мастектомія

3. Модифікована радикальна мастектомія

4. Радикальна мастектомія за Холстедом

5. Велика радикальна мастектомія

6. Операції щодо реконструкції молочної залози.

 

Променева терапія раку молочної залози

Променева терапія як компонент комбінованої терапії і самостійний метод лікування відіграє важливу роль у лікуванні РМЗ. У клінічній практиці застосовуються такі методики променевої терапії:

- Передопераційне опромінення, спрямоване на підвищення абластичності операції.

- Післяопераційна променева терапія, спрямована на профілактику місцевих рецидивів.

 

Системна хіміотерапія раку молочної залози

Хіміотерапія давно зайняла міцні позиції в лікуванні РМЗ - це зумовлено, насамперед, тим, що згідно з сучасними уявленнями, РМЗ вже на ранніх стадіях набуває системного захворювання і потребує комплексного лікування. Ад'ювантна хіміотерапія найбільш ефективна в пацієнток у пременопаузі з метастазами в пахвові лімфовузли (забезпечує  зниження 5-річної летальності на 30%). Поліхіміотерапія краща за монотерапію, особливо у групі хворих з метастатичним раком молочної залози. При місцево-розповсюдженому РМЗ показана неоад'ювантна ПХТ з подальшою оцінкою ефекту і вирішенням питання про проведення хірургічного лікування, комплексної або комбінованої терапії.

 

Гормональне лікування раку молочної залози

На даний час гормонотерапія, поряд із хірургічним, променевим, хіміотерапевтичним та іншими відомими методами лікування РМЗ, є одним із основних компонентів комплексної терапії цього захворювання.Вибір гормонального лікування базується на його безпечності і малотоксичності, впровадження ефективних гормональних препаратів дозволило відмовитись від хірургічних втручань: інгібітори ароматази  замінили адреналектомію, аналоги рилізинг-гормонів замінили оваріектомію, анти естрогени замінили застосування естрогенів у постменопаузі, а прогестини - в деякій мірі замінили андрогени. Останніми роками визначені основні фактори чутливості пухлини до гормонотерапії, серед них: ступінь диференціювання пухлини, гістологічний ступінь злоякісності, наявність статевого хроматину, рецептори стероїдних гормонів. Визначення рецепторів стероїдних гормонів у значній мірі полегшує визначення показань до гормонотерапії, прогностична значущість цього параметра зберігається незалежно від виду гормонотерапії. На даний час ЕR і РR є найважливішими параметрами, які характеризують гормоночутливість клітин РМЗ.

 

Список використаної літератури:

1.Готько Є.С., Жеро С.В.,Цигика Д.Й. та ін. Методичні рекомендації для самопідготовки до семінарських занять лікарів-інтернів за фахом «Клінічна онкологія», «Загальна практика – сімейна медицини», «Хірургія». Кафедра променевих методів діагностики, клінічної онкології, анестезіології, інтенсивної терапії, медицини невідкладних, станів «Ужгородський Національний Університет».2011.