Skip directly to content

Спосіб життя і серцево-судинне захворювання

Вступ

Харчування/Ожиріння

Вживання тютюну

Фізична активність

Висновки

Література

.

 

Фактори способу життя відіграють вирішальну роль у профілактиці серцево-судинного захворювання, а численні клінічні дослідження продемонстрували, що багатьом серцево-судинним ускладненням насправді можна запобігти. Такі фактори, як погане харчування, вживання тютюну і відсутність фізичної активності сприяють  розвитку умов, які підвищують як захворюваність, так і смертність, таких як гіпертензія, дисліпідеміїя і ожиріння. Несприятливі наслідки, пов'язані з негативними факторами способу життя, охоплюють серцево-судинний континуум і включають інфаркт міокарда, інсульт, серцеву недостатність, ниркову недостатність і  абсолютну ниркову недостатність.

Існує велика сукупність доказів, які показують, що належні зміни способу життя забезпечують покращення клінічних показників і можуть допомогти сповільнити чи навіть запобігти виникненню серцево-судинного захворювання, таким чином маючи потенціал  до зниження рівня серцево-судинного захворювання у всьому світі. Внесення належних змін в поведінку є основою будь-якого плану ведення пацієнтів, що піддаються ризику серцево-судинного захворювання.

 

Вступ

 

Важливість втручання в спосіб життя пацієнтів з підвищеним серцево-судинним (СС) ризиком важко переоцінити. Успішна реалізація практики способу життя має позитивну дію, що може  запобігти або сповільнити прогресування кардіометаболічних факторів ризику, таких як гіпертензія, дисліпідемія і цукровий діабет 2-го типу, які призводять до прискорених темпів розвитку атеросклерозу.1,2

Багато СС ускладнень є результатом негативного ведення способу життя, такого як погане харчування, відсутність фізичної активності і вживання тютюну, що призводить до метаболічних порушень, які підвищують ризик серцево-судинного захворювання (ССЗ).1  Слід зазначити, що, як правило, ці  поведінкові та метаболічні фактори ризику не існують окремо, а швидше часто співіснують в одній і тій же особі. Чим більше факторів ризику в особи, тим більшим є ризик розвитку ускладнень у зв'язку з ССЗ.3 Всі фактори ризику слід врахувати при розгляді варіантів лікування; належна зміна способу життя є критичним компонентом будь-якого комплексного плану лікування.

В даній пам'ятці обговорюються фактори способу життя, такі як харчування/дієта, вживання тютюну і фізична інертність, а також їхня участь у розвитку і прогресуванні ССЗ. 

 

Харчування/Ожиріння

 

Ожиріння визначається за показником індексу маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2, а надмірна вага визначається як ІМТ від 25.0 до 30.0 кг/м.4 Основні фактори ризику ожиріння включають висококалорійну їжу, низьку фізичну активність і малорухомий спосіб життя.5,6 Наявність надмірної ваги чи ожиріння безпосередньо пов'язана з підвищеним СС ризиком в зв'язку з розвитком і загостренням кардіометаболічних факторів ризику, таких як гіпертонія, дисліпідемія, інсулінорезистентність і цукровий діабет 2-го типу. Кожен з цих факторів ризику сприяє розвитку атеросклерозу і збільшує ймовірність небажаних СС ускладнень, таких як інфаркт міокарда (ІМ), інсульт і серцева недостатність.7

Додаткові  СС наслідки ожиріння включають гіпертрофію серця, збільшення передсердь і шлуночків, порушення функції шлуночка, підвищений тонус симпатичної нервової системи, легеневу гіпертензію з правосторонньою серцевою недостатністю і аритмію серця.8,9

В 2006р., Національні інститути охорони здоров'я (NIH) провели дослідження за участі понад 500,000 осіб віком від 50 до 71 року, щоб перевірити негативний вплив надмірної ваги або ожиріння. Особи з надмірною вагою мали підвищений ризик смерті до 40%, порівняно з особами, у яких вага не перевищувала норму. Щодо осіб з ожирінням, ризик смерті був збільшеним ще більше, в 2-3 рази. Слід відмітити, що відносне збільшення смертності не залежало від статі, расової чи етнічної приналежності.10

Зростаюча поширеність ожиріння є глобальною проблемою, яка, якщо не буде результативно вирішена,  має потенціал до зниження очікуваної тривалості життя у всьому світі.11,12 В світовому масштабі поширеність надмірної ваги і ожиріння є значною. Понад 1.1 мільярд людей зрілого віку мають надмірну вагу і понад 300 мільйонів страждають на ожиріння.12 Ожиріння є особливо проблематичним в країнах, що розвиваються, де впровадження західного стилю харчування і сидячий спосіб життя були пов'язані з зростанням показників ожиріння втричі протягом останніх 2-х десятиліть. Ожиріння є також проблемою в географічних регіонах, таких як Близький Схід, Південно-Східна Азія і Китай, де показники ожиріння швидко зростають.12

В Сполучених Штатах до двох третин людей мають надмірну вагу або страждають на ожиріння. Крім цього, особливу стурбованість викликає те, що показник ожиріння виріс приблизно на 50% за десятиліття, на протязі 1980-х і 1990-х, таким чином значно сприяючи негативним наслідкам для здоров'я постраждалих.7 До того ж, в більшості країн в Європейському регіоні, поширеність ожиріння зросла на аж до 40% за останнє десятиліття (Малюнок 1).12 В більшості країн, понад 50% населення страждає або на надлишкову вагу, або ожиріння.13

Малюнок 1.  Зображення від Hossain P і ін. Ожиріння і цукровий діабет в раїнах, що розвиваються – наростаюча проблема. N Engl J Med. 2007р.;356(3):213-215.12

Тривожним є питання зростання глобальної поширеності цукрового діабету 2-го типу, яка за прогнозами має зрости до 366 мільйонів людей до 2030р. 14 Це зростання цукрового діабету 2-го типу безпосередньо пов'язане  зі зростанням поширеності ожиріння, а 90% випадків цукрового діабету 2-го типу відносять до надмірної ваги. Як і у випадку ожиріння, очікується, що негативний вплив цукрового діабету буде найвищим у регіонах, що розвиваються, таких як Південно-Східна Азія, західний регіон Тихого Океану, Індія і Китай.12

Основним компонентом лікування ожиріння є зниження ваги за допомогою впровадження здорового харчування і програми фізичної підготовки. Було показано, що навіть незначне зниження втрати ваги від 5% до 10 знижує або сповільнює виникнення факторів ризику ССЗ, що може призвести  до серцевого нападу або інсульту.15

Стосовно зміни раціону харчування, пацієнтам слід запропонувати знизити споживання висококалорійної їжі, їсти менші порції під час їди, відмовитися від перекусу між прийомами їжі і уникати харчування в нічний час. Крім цього, загальне зниження споживання калорій від 15% до 30% є доречним і достатнім для подальшого сприяння втраті ваги. Ідеальна втрата ваги повинна становити від 0.5 до 1 кг за тиждень.13

Програма фізичної підготовки є критичною не лише для втрати надмірної ваги, а й для тривалого підтримання ваги тіла після її  нормалізації. На даний час, згідно рекомендацій, слід ініціювати фізичну активність середньої інтенсивності щонайменше від 3 до 5 днів на тиждень і збільшити навантаження до 1 години на день в більшості днів.13

 

Вживання тютюну

 

Доказ зв'язку між палінням сигарет і ССЗ є очевидним і переконливим. Безсумнівно, було показано, що куріння є основним фактором захворюваності і смертності в зв'язку з ССЗ.16 Сильна дія сигаретного диму має негативний вплив на вінцевий кровообіг, що призводить до підвищення опору вінцевих судин і зниження вінцевого потоку крові.16 Паління сигарет підвищує ймовірність численних різних клінічних атеросклеротичних синдромів, включаючи стабільну стенокардію, гострі коронарні синдроми, раптову смерть і інсульт.16

Патофізіологічні механізми, за допомогою яких паління підвищує СС ризик, є численними і різноманітними. Паління сигарет спричиняє зміни в вазомоторній функції, а також  зниженню рівня оксиду азоту, що призводить до порушення вазодилатації.16  Оксид азоту також допомагає контролювати запалення, адгезію лейкоцитів, активацію тромбоцитів і тромбоз. Тому, зміни в синтезі оксиду азоту відіграють роль в стимулюванні і прогресуванні атеросклерозу і тромботичних ускладнень.16 Цигарковий дим також пов’язаний з підвищеним рівнем численних маркерів запалення, таких як  С-рективний білок, фактор стимуляції В-клітин і фактор некрозу пухлин альфа, і підвищує скупчення лейкоцитів на поверхні ендотеліальних клітин, що є початком етапом розвитку атеросклерозу.16  До того ж, куріння сигарет сприяє прискореному розвитку атеросклерзу своїм негативним впливом на ліпідний спектр. Дослідження показали, що курці мають значно вищий рівень загального холестерину і рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності.16

Крім цього, цигарковний дим має безпосередню протромботичну дію, а дослідження показали, що куріння спричиняє зміни в  тромбоцитарній функції, антитромботичних/протромботичних факторах і  фібринолітичних факторах.16 Частково це дисфункційні тромбо-гемостатичні механізми, які сприяють ініціюванню і розвитку утворення тромбів.16

За оцінками, у всьому світі налічується 1 мільярд курців.4 В період з 1980р. по 2012р., поширеність вживання тютюну у чоловіків знизилася з 41.2% до 31.1%, а у жінок  з 10.6% до 6.2%.17 Проте, хоча поширеність куріння у всьому світі знизилася за останні 3 десятиліття, чисельність населення у світі зросла на протязі цього ж часу, що призвело до безперервного зростання числа людей, які курять щодня. В 1980р. було 721 мільйон курців віком від 15 років. В 2012р., кількість курців зросла до 967 мільйонів.17

Існують значні відмінності в поширеності вживання тютюну по регіонах світу. Найвища загальна поширеність вживання тютюну в Європейському регіоні (29%), тоді як найнижча поширеність в Африканському регіоні (8%). У всіх регіонах чоловіки курили більше, ніж жінки (Малюнок 2).18

Малюнок 2. Поширеність поточного щоденного вживання тютюну дорослими від  15 років за регіоном ВООЗ.18

Приблизно 40% курців щорічно намагаються кинути палити, але лише від 4% до 6% осіб це вдається. Більшість курців роблять безліч спроб кинути палити і в результаті половина з них насправді кидає.20 В осіб які таки кидають курити, користь для здоров'я є помітною. Було показано, що люди, які кидають курити, живуть значно довше, порівняно з віковими групами, які продовжують курити, незалежно від віку, коли вони кидають курити.21 Дослідження продемонстрували, що більшість випадків надлишкової смерті внаслідок куріння можна усунути, кинувши курити до 35 років. Навіть ті, хто кинув курити у віці 65 років, отримали додаткові  2.0 роки очікуваної тривалості життя серед чоловіків і 3.7 років серед жінок, порівняно з тими, хто продовжує палити.21 

 

Фізична активність

 

Недостатня фізична активність визначається як до 30 хвилин помірного навантаження 5 разів на тиждень, до 20 хвилин досить інтенсивної діяльності менше, ніж тричі на тиждень.4 Відсутність фізичної активності є четвертим основним фактором ризику смертності і є причиною приблизно 3.2 мільйонів смертей щорічно.4

Негативні наслідки недостатньої фізичної активності є значними. У тих, хто виконує недостатню кількість фізичних вправ, ризик загальної смертності підвищений на 20-30%, порівняно з людьми, які принаймні 30 хвилин займаються фізичною діяльністю середньої інтенсивності більшість днів на тиждень.4 Дослідження показали, що виділення принаймні 150 хвилин на фізичну активність середньої інтенсивності кожного тижня пов'язане зі зниженням ризику ішемічної хвороби серця на приблизно 30%, а також із зниженням ризику розвитку цукрового діабету на 27%.4

Згідно з недавніми рекомендаціями NHFA, активність середньої інтенсивності протягом 2.5-5 годин або 1.25-2.5 годин досить інтенсивної діяльності чи еквівалентне поєднання обох кожного тижня рекомендуються для пацієнтів з гіпертензією віком 18-64 роки. Для дорослих віком >65 років рекомендується принаймні 30 хвилин фізичної активності середньої інтенсивності, бажано кожного дня.22

Користь належної фізичної активності по відношенню до ССЗ,  були широко досліджені і точно задокументовані. Проспективні епідеміологічні дослідження продемонстрували, що у людей, які фізично активніші, показники ішемічної хвороби серця становлять до половини показників у тих, хто веде сидячий спосіб життя.23  Існує градуйована зворотна залежність між зменшенням частоти ішемічної хвороби серця  і підвищеним рівнем активності. Даний взаємозв’язок не залежить від відомих факторів ризику атеросклерозу.23

Належні фізичні вправи запобігають і допомагають лікувати багато встановлених факторів ризику атеросклерозу, включаючи гіпертонію, інсулінорезистентність, підвищений рівень холестерину і ожиріння.23  Хоча вплив  фізичних вправ на фактори ризику атеросклерозу є значно меншим за досягнутий за допомогою фармакотерапії, він може бути досить достатнім для деяких осіб щоб уникнути необхідності фармакологічного втручання.23 Згідно мета-аналізу 4700 пацієнтів, які брали участь в 52 дослідженнях, що вивчали роль  програм фізичної підготовки тривалістю >12 тижнів, у пацієнтів, які регулярно здійснювали фізичну діяльність, їхні концентрації ліпопротеїдів низької щільності знизилися на 5.0%.23

Також досліджувався вплив фізичних вправ на артеріальний тиск (АТ) в стані спокою. В мета-аналізі 44 рандомізованих контрольованих досліджень, включаючи понад 2600 пацієнтів, задіяних в програму фізичної підготовки, середній систолічний і діастолічний АТ знизився на 2.6 і 1.8 мм рт. ст. в суб'єктів з нормальним артеріальним тиском, та на 7.4 і 5.8 мм рт. ст. у суб'єктів з підвищеним артеріальним тиском, відповідно. Ці дані показують, що для пацієнтів з незначно підвищеним артеріальним тиском, встановлення відповідної програми фізичної підготовки може бути єдиною необхідною терапією.23

Також було показано, що фізичні вправи мають позитивний вплив на гомеостаз глюкози, зі зниженням інсулінорезистентності і покращення толерантності до глюкози.23  В дослідженні за участі понад 3000 пацієнтів без цукрового діабету, які мали підвищений рівень концентрації глюкози в плазмі натще і середній ІМТ 34 кг/м2, було виявлено, що вплив інтенсивних змін способу життя мав більшу перевагу в покращенні та підтриманні загального стану здоров'я, ніж плацебо і метформін.23 Програма зміни способу життя, яка включала зниження ваги на 7% і принаймні 150 хвилин фізичної активності на тиждень, була пов'язана зі зниженим ризиком розвитку цукрового клінічного діабету; було встановлено, що частота цукрового діабету становила 11.0%, 7.8% і 4.8% на 100 людино-років в терапевтичних групах плацебо, метформіну і способу життя, відповідно. Тому, в порівнянні з плацебо, активне втручання в спосіб життя могло значно знизити частоту цукрового діабету на 58%, порівняно з  метформіном. Це знизило частоту цукрового діабету на 31% (P<.05) в даному дослідженні.23 Для профілактики 1 випадку цукрового діабету, 6.9 людей мали б дотримуватися рекомендованого раціону і програми фізичної підготовки, описаної вище. В той же час, щоб запобігти єдиному випадку цукрового діабету за допомогою прийому метформіну, потрібна була б участь13.9 людей.23

На додаток до невідповідності змінам способу життя, розглянутої вище, ще одна тема, яка заслуговує особливої уваги – це дотримання пацієнтом медикаментозної терапії. Клінічні дослідження показали, що 50% пацієнтів не приймають препарати від артеріального тиску за призначенням лікаря і дотримання лікування статинами також низьке.24 Насправді, погане дотримання медикаментозного лікування ССЗ дуже поширене серед досліджуваної групи пацієнтів і різних класів препарату.24

Недотримання лікування пов'язане з неналежним контролем серцево-судинних факторів ризику, таких як гіпертонія і підвищений рівень холестерину, що в свою чергу призводить до гірших результатів пацієнтів.24  Дані показують, що навіть у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, дотримання лікування серцево-судинного захворювання є недостатнім. В одному дослідженні за участі 4,591 пацієнтів віком >65 років, які перенесли інфаркт міокарда, лише 73% і 79% рецептів були виконані на протязі 7 та 120 днів, відповідно.25

Нещодавній аналіз бази даних комерційного медичного страхування в США проводився з метою визначення, чи непостійне застосування непатентованих препаратів серед пацієнтів з серцево-судинним захворюванням, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ) було пов'язаним з непостійною появою їхніх ліків. Автори зробили висновок, що коливання появи  непатентованих таблеток пов'язане з непостійним застосуванням даних лікарських засобів першої необхідності після перенесеного ІМ серед пацієнтів з серцево-судинним захворюванням. Слід зазначити, що ймовірність непостійності у пацієнтів зросла на 34% після зміни кольору таблетки і на 66% після зміни її форми.26

 

Висновки

 

Належні зміни способу життя є основою плану ведення пацієнтів, що піддаються ризику ССЗ. Важливість зміни способу життя, навіть у пацієнтів, які проходять фармакологічну терапію, для факторів ризику ССЗ, може допомогти сповільнити чи запобігти виникненню супутніх СС захворювань і несприятливих наслідків.1,2

На багато традиційних СС факторів можна позитивно вплинути шляхом зміни способу життя, що може значно знизити рівень ССЗ у всьому світі.1  Таким чином, нездоровий спосіб життя, такий як погане харчування, відсутність фізичної активності і дія тютюну в результаті призводить до фізіологічних і метаболічних порушень, включаючи гіпертонію, дисліпідемію і ожиріння, які сприяють розвитку атеросклерозу.4

WUKLIP2616101

 

Література

 

1.Early J. Comprehensive management of cardiometabolic risk factors. Clin Cornerstone. 2007;8(3):69-80.

2.Eckel RH, Jakicic JM, Ard JD, et al. 2013 AHA/ACC guideline on lifestyle management to reduce cardiovascular risk: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines. Circulation. 2014;129(25 suppl 2):S76-S99.

3.Rosendorff C, Black HR, Cannon CP, et al; American Heart Association Council for High Blood Pressure Research; American Heart Association Council on Clinical Cardiology; American Heart Association Council on Epidemiology and Prevention. Circulation. 2007;115(21):2761-2788.

4.World Health Organization. Global atlas on cardiovascular disease prevention and control. http://www.who.int/cardiovascular_diseases/publications/atlas_cvd/en/. Accessed August 12, 2014.

5.James WP. The epidemiology of obesity: the size of the problem. J Intern Med. 2008 Apr;263(4):336-352.

6.Branca F, Nikogosian H, Lobstein T. World Health Organization Europe. The challenge of obesity in the WHO European region and the strategies for response. WHO 2007.

7.Cannon CP. Cardiovascular disease and modifiable cardiometabolic risk factors. Clin Cornerstone. 2007;8(3):11-28.

8.Cornier MA, Mazzone T, et al. Bariatric surgery and cardiovascular risk factors: a scientific statement from the American Heart Association. Circulation. 2011;123(15):1683­1701.

9.Apovian CM, Gokce N. Obesity and cardiovascular disease. Circulation. 2012;125(9):1178­1182.

10.Adams KF, Schatzkin A, Harris TB, et al. Overweight, obesity, and mortality in a large prospective cohort of persons 50 to 71 years old. N Engl J Med. 2006;355(8):763-778.

11.Olshansky SJ, Passaro DJ, Hershow RC, et al. A potential decline in life expectancy in the United States in the 21st century. N Engl J Med. 2005;352(11):1138-1145.

12.Hossain P, Kawar B, El Nahas M. Obesity and diabetes in the developing world--a growing challenge. N Engl J Med. 2007;356(3):213-215.

13.Tsigos C, Hainer V, Basdevant A, et al. Management of obesity in adults: European clinical practice guidelines. Obes Facts. 2008;1(2):106-116.

14.Wild S, Roglic G, Green A, et al. Global prevalence of diabetes: estimates for the year 2000 and projections for 2030. Diabetes Care. 2004;27(5):1047-1053.

15.Gadde KM, Allison DB. Cannabinoid-1 receptor antagonist, rimonabant, for management of obesity and related risks. Circulation. 2006;114(9):974-984.

16.Ambrose JA, Barua RS. The pathophysiology of cigarette smoking and cardiovascular disease: an update. J Am Coll Cardiol. 2004;43(10):1731-1737.

17.Ng M, Freeman MK, Fleming TD, et al. Smoking prevalence and cigarette consumption in 187 countries, 1980-2012. JAMA. 2014;311(2):183-192.

18.World Health Organization. Global status report on noncommunicable diseases 2010.  Available at http://www.who.int/about/regions/en/. Accessed August 15, 2014.

19.Hughes JR. Motivating and helping smokers to stop smoking. J Gen Intern Med. 2003;18(12):1053-1557.

20.Taylor DH Jr, Hasselblad V, Henley SJ, et al. Benefits of smoking cessation for longevity. Am J Public Health. 2002;92(6):990-996.

21.Thompson PD, Buchner D, Pina IL, et al. Exercise and physical activity in the prevention and treatment of atherosclerotic cardiovascular disease: a statement from the Council on Clinical Cardiology (Subcommittee on Exercise, Rehabilitation, and Prevention) and the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism (Subcommittee on Physical Activity). Circulation. 2003;107(24):3109-3116.

22.National Heart Foundation of Australia. Guideline for The Diagnosis and Management of Hypertension in Adults – 2016.2016:1-74.

23.Knowler WC, Barrett-Connor E, Fowler SE, et al. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med. 2002;346(6):393-403.

24.Kronish IM, Ye S. Adherence to cardiovascular medications: lessons learned and future directions. Prog Cardiovasc Dis. 2013;55(6):590-600.

25.Jackevicius CA, Li P, Tu JV. Prevalence, predictors, and outcomes of primary nonadherence after acute myocardial infarction. Circulation. 2008;117(8):1028-36.

26.Kesselheim AS, Bykov K, Avorn J, et al. Burden of changes in pill appearance for patients receiving generic cardiovascular medications after myocardial infarction: cohort and nested case-control studies. Ann Intern Med. 2014;161(2):96-103.