© Всі права захищено. Представництво "Пфайзер Експорт. Бі. Ві. " в Україні (2018).
Виключно для фахівців охорони здоров'я України
Хвороба Гоше (ХГ) - рідкісне спадкове захворювання, яке викликане генетичними мутаціями та успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Ці мутаціі обумовлюють дефіцит активності лізосомального ферменту глюкоцереброзидази, внаслідок чого порушується лізосомальне зберігання. Це призводить до накопичення субстрату (глюкоцереброзиду) в лізосомах макрофагів та інших клітин, наприклад, остеобластів. Заповнені ліпідами «клітини Гоше» акумулюються в різних тканинах і органах, особливо в селезінці, печінці, кістковому мозку, легенях та мозку.
ХГ є найпоширенішою лізосомною хворобою накопичення. Вона виникає, коли дитина отримує аномальний ген від обох батьків. Якщо людина успадковує лише один із цих аномальних генів, вона вважається носієм, який не має цієї хвороби, але може передати цей ген наступному поколінню.
При ХГ не виробляється достатньо ферменту, який називається глюкоцереброзидаза, що розщеплює глюкоцереброзид - жирову речовину, що знаходиться в клітинах. Без достатньої кількості ферменту жирова речовина накопичується в певних клітинах, а саме в макрофагах, та збільшує їх. Ці збільшені макрофаги називаються клітинами Гоше.
З часом клітини Гоше акумулюються в печінці, селезінці, легенях та кістковому мозку, завдаючи їм шкоди, поки не порушується нормальна функція органа. Порушення, пов'язані з кістками, можуть бути особливо болісними і, зрештою, обмежити рухливість людини. У рідкісних випадках клітини Гоше також можуть акумулюватися у мозку і призводити до більш важкої форми захворювання.
Існують три різні типи хвороби Гоше2,3
Ознаки та симптоми ХГ різняться від однієї людини до іншої. Хтось має дуже слабкі симптоми і живе з ними протягом багатьох років, перш ніж у них діагностують цю хворобу. Інші мають більш важкий перебіг захворювання, велику кількість та вираженість симптомів.
Симптоми хвороби Гоше 1-го типу3:
Діагностика5
В даний час захворювання діагностують за аналізом крові, який вимірює ферментну активність глюкоцереброзидази. Для людей з відомим сімейним анамнезом хвороби Гоше діагноз може підтвердити генетичний тест.
Особи, які мають сімейний анамнез захворювання, можуть пройти тести для носіїв. Якщо і мати і батько дитини є носіями, існує 25% шанс того, що дитина буде страждати на хворобу Гоше. Для майбутніх батьків із сімейним анамнезом хвороби Гоше рекомендується генетичне консультування, пренатальне тестування також може визначити, чи має плід хворобу Гоше.
Зважаючи на значний клінічний поліморфізм ХГ, доцільним є проведення попереднього скринінгу пацієнтів з підозрою на ХГ, що передбачає вимірювання активності глюкоцереброзидази у сухих плямах крові. Результати тесту не можуть слугувати підтверджуючими діагноз ХГ, і потребують додаткової перевірки дефіциту активності ферменту у лейкоцитах крові та фібробластах шкіри.
Остаточний діагноз ХГ встановлюється після визначення рівня активності глюкоцереброзидази у лейкоцитах, фібробластах та/або проведення молекулярного аналізу гену.
Вимірювання активності хітотриозидази є допоміжним тестом при діагностиці хвороби Гоше, проте він не може слугувати основним, оскільки значна частина населення є носіями алелей, що призводять до природної низької активності цього ферменту. Також, активність хітотриозидази є важливим маркером успішності лікування хвороби Гоше, якщо у пацієнта відсутні мутації, що призводять до природньої низької активності цього ферменту.
Молекулярний аналіз гену глюкоцереброзидази (GBA) рекомендовано проводити кожній дитині з підтвердженим діагнозом хвороби Гоше.
Лікування3,5
Незважаючи на те, що в даний час хвороба Гоше є невиліковною, терапія може допомогти контролювати деякі симптоми захворювання.
Спеціальне лікування пацієнтів здійснюється за допомогою ферментної замісної терапії (ФЗТ), та може застосовуватися у більшості хворих з 1-м та 3-м типом хвороби Гоше.
На сьогоднішній день не існує ефективних методів лікування неврологічних проявів 2-го і 3-го типу хвороби Гоше, а також важкого ураження мозку, в таких випадках призначають симптоматичне підтримуюче лікування.
Література:
PP-RDP-UKR-0005