Skip directly to content

Каберголін - сучасний підхід до медикаментозної корекції гіперпролактинемічних станів

Найбільш частим проявом дисфункції системи гіпоталамо-гіпофіз-яєчників є патологічне підвищення рівню пролактину - гіперпролактинемія. Персистуюча гіперплазія, що розвивається з часом, в 25-30% випадків призводить до формування функціонально активних мікро- та макроаденом - пролактином і ще більшого підвищення рівня пролактину. У 90% випадків гіперпролактинемія поєднується з галактореєю, гіпоплазією матки і атрофією піхви.

Як зазначає І.В. Висоцька та співавтори (2016)1, лікування гіперпролактінових станів є міждисциплінарною проблемою, у вирішенні якої повинні брати участь різні фахівці.

ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА І ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЯ

Частою причиною вторинної гіперпролактинемії є гіпотиреоз. У літературі є описаний синдром Ван-Віка-Грамбаха–Росса2, що є поєднанням первинного гіпотиреозу з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Знижений рівень тиреоїдних гормонів викликає надлишкове вироблення тиролиберину, що призводить до підвищення секреції не тільки тиреотропного гормону, а й пролактину. Саме так пояснюють механізм виникнення гіперпролактинемії при первинному гіпотиреозі.

Сьогодні не існує єдиної думки щодо терапевтичного підходу до корекції гіперпролактинемії і гіпотиреозу. Більшість дослідників вважають, що адекватна замісна гормонотерапія у пацієнтів з субклінічним гіпотиреозом призводить до нормалізації вторинної гіперпролактинемії. У той же час, відсутність у таких хворих зниження рівня пролактину в процесі терапії тиреоїдними препаратами вважається непрямою ознакою наявності пролактин-секретуючої аденоми, що, в свою чергу, є показанням для більш глибокого дослідження гіпофізарної дисфункції, і застосування антідофамінергічних препаратів.

 

МОЛОЧНА ЗАЛОЗА І ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЯ

У нормі вплив пролактину на молочну залозу викликає її зростання, а також ініціацію і стимуляцію секреції молока. Пролактин викликає розвиток проток з первинної протокової системи, зростання числа альвеол, часточок, і досягнення молочною залозою повної морфологічної зрілості.

Поза вагітності та лактації патологічне підвищення пролактину може стати причиною дискомфорту в молочних залозах, пов'язаного з мастодинією, масталгією і галактореєю. При цьому галакторея є частим (до 78% пацієнток), але необов'язковим симптомом. Виразність галактореї при гіперпролактинемії може варіювати від рясного спонтанного виділення молозива до періодичної появи одиничних крапель. Частота і вираженість патологічних змін молочних залоз корелює з частотою і тривалістю гінекологічних захворювань.

На думку Андрєєвої О.М., і співавторів (2012)3, більш ніж у 97% жінок репродуктивного віку з нейроендокринними гінекологічними захворюваннями виявлена ​​патологічна перебудова молочних залоз, що вимагає адекватної лікарської корекції гіперпролактинемії.

 

ТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЇ

Сучасний період фармакологічної корекції гіперпролактінових станів почався після відкриття дофаміну в якості основного фактору, що інгібує синтез пролактину.
Препарати перших поколінь (бромокриптин та ін.) довгі роки демонстрували свою ефективність в корекції підвищеного рівню пролактину, а саме: відновлення овуляторного циклу, припинення галактореї, поліпшення загального самопочуття і зворотній розвиток пролактіном4.

Однак, у більшості пацієнток на тлі прийому великих доз (3-7 таблеток на день) виникала слабкість, запаморочення, головний біль, біль в епігастральній ділянці, диспептичні розлади, ортостатична гіпотензія.

У 1982 р. було створено агоніст дофамінових рецепторів пролонгованої дії - каберголін, що володіє тривалим періодом напіввиведення і вираженою пролактин-інгібуючою активністю при кратності прийому препарату 1-2 рази на добу5.

Як показали численні клінічні дослідження, каберголін має прийнятний профіль токсичності, побічні ефекти препарату залежать від дози. При скасування каберголіну, небажані реакції зникають протягом декількох днів6. Резистентність до каберголіну становить 10-15%. У порівнянні з бромкриптином, каберголін ефективніше і краще переноситься пацієнтами7.

Посилання: 
  1. Высоцкая и.В. , Депюи Т.И. и др. Каберголин в маммологической практике. Медицинский совет, 2016, 12: 156-159.
  2. Дзеранова Л.К., Иловайская И.А. Диагностика и лечение гиперпролактинемии: клинические рекомендации Международного эндокринологического общества и взгляд российских экспертов. Эффективная фармакотерапия, 2012,1: 2-7.
  3. Андреева Е.Н., Хамошина М.Б., Руднева О.Д. Пролактин и молочные железы: норма и патология. Гинекология, 2012, 14(6): 12-16.
  4. Попова С.С. Гиперпролактинемия: от теории к практике. Здоров’я України, 2013, 10/1: 27-34
  5. Мельниченко ГЛ. Гиперпролактинемия: тридцатилетняя история изучения синдром. Здоров’я  України, 2007, 10/1.
  6. Болдырева Н.В., Уварова Е.В., Мелешко И.К. Сравнительная оценка результатов применения агонистов дофамина при гиперпролактинемии неопухолевого генеза. Репродуктивное здоровье детей и подростков, 2006, 6: 36-43
  7. Дедов И.И., Мельниченко ГА., Дзеранова Л.К., Пигарова Е.А. и др. Федеральные клинические рекомендации по гиперпролактинемии: клиниика, диагностика, дифференциальная диагностика и методы лечения. Пробл. Эндокринологии, 2013, 6: 19-26.

За матеріалами статті: И.В. Высоцкая, Т.И. Депюи, В.П. Летягин: "Каберголин в маммологической практике ", Медицинский совет, №12, 2016