Skip directly to content

Оцінка безпеки та ефективності прегабаліну в літніх пацієнтів з нейропатичним болем: результати об'єднаного аналізу 11 клінічних досліджень

Semel D , Murphy TK , Zlateva G , et al. Evaluation of the safety and efficacy of pregabalin in older patients with neuropathic pain: results from a pooled analysis of 11 clinical studies. BMC Fam Pract 2010;11:85.

 

Літні пацієнти переважно недостатньо представлені в дослідженнях з вивчення препаратів для лікування хронічного болю. Метою цього post hoc аналізу, який охопив 11 клінічних випробувань прегабаліну в пацієнтів з больовою формою діабетичної периферичної нейропатії (ДПН) або постгерпетичної невралгії (ПГН), була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну в осіб літнього віку.

Лікування хронічного нейропатичного болю, наприклад при ДПН або ПГН, може бути складним завданням у літніх осіб. У цьому віці пацієнти зазвичай мають кілька супутніх хвороб і приймають низку інших препаратів, що ускладнює вибір терапії. Побоювання пов'язані з можливими лікарськими взаємодіями, впливом препаратів на перебіг супутніх хвороб, а також з асоційованими з віком змінами абсорбції, метаболізму та виведення лікарських засобів з організму.

Кілька досліджень показали, що у значної кількості (34–50%) літніх пацієнтів (віком ≥65 років) з нейропатичним болем нераціонально використовують препарати для його купірування (не беручи до уваги протипокази, запобігання потенційним лікарським взаємодіям). За даними одного з досліджень, найчастішими недоречними призначеннями в літніх пацієнтів з нейропатичним болем є пропоксифен, третинні трициклічні антидепресанти (ТЦА) (наприклад, амітриптилін) і бензодіазепіни (G. Oster et al., 2004).

У хворих із супутніми серцево-судинними хворобами ТЦА асоціюються з дозозалежним підвищенням ризику раптової серцевої смерті, і тому їх треба використовувати дуже обережно (N. Attal et al., 2006).

Прегабалін — це a2δ-ліганд кальцієвих каналів з аналгетичним, анксиолітичним і протисудомним ефектами. Препарат характеризується лінійною шлунково-кишковою абсорбцією, що забезпечує дозозалежний прогнозований ефект, мінімальним метаболізмом, нирковою екскрецією, відсутністю відомих лікарських взаємодій. Клінічні дослідження показали ефективність і безпеку прегабаліну в дозах від 150 до 600 мг/доба у пацієнтів ≥18 років з больовою формою ДПН або ПГН.

Метою цього об'єднаного post hoc аналізу була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну в літніх пацієнтів з нейропатичним болем.

Методи

Було проведено об'єднаний аналіз 11 подвійних сліпих плацебо-контрольованих рандомізованих клінічних досліджень прегабаліну у хворих з ДПН і ПГН.

Кінцевими точками ефективності були зміна показника за шкалою оцінювання вираженості болю (Daily Pain Rating Scale, DPRS), частка пацієнтів, у яких інтенсивність болю знизилася на ≥30 % і ≥50 %, а також кількість учасників, у яких було досягнуто оцінки болю ≤3 балів. Безпеку оцінювали за частотою небажаних явищ.

Результати

Загалом до об'єднаного аналізу було залучено 2516 пацієнтів, зокрема 1513 з ДПН і 1003 з ПГН. З них 93,2 % були представниками європеоїдної раси, 53,5 % — чоловіки, 50,9 % — особи у віці ≥65 років. Пацієнти були згруповані за віком: від 18 до 64 років (n=1236), від 65 до 74 років (n=766) і ≥75 років (n=514). Вихідні середні показники вираженості болю і пов'язаних з ним порушень сну були порівнянні в усіх групах лікування і вікових підгрупах.

У всіх вікових підгрупах спостерігали порівнянне дозозалежне зниження вираженості болю внаслідок застосування прегабаліну (рис. 1А). Аналогічні результати одержані щодо зменшення порушень сну (рис. 1В). Цікаво, що реакція на плацебо виявилася більш вираженою в молодшій віковій групі в порівнянні зі старшими пацієнтами. Результатом цього стала тенденція до підвищення ефективності прегабаліну зі збільшенням віку, що не досягла, проте, статистичної значущості.

В об'єднаній віковій групі достовірне зниження оцінки DPRS відзначали для всіх доз прегабаліну (150, 300 і 600 мг/доба) в порівнянні з плацебо (р<0,0001) (рис. 2А). Статистично значуще зменшення вираженості болю в порівнянні з плацебо спостерігали для всіх доз прегабаліну й у всіх вікових підгрупах (р≤0,0009) за винятком найнижчої дози (150 мг/доба) в наймолодшій віковій підгрупі (рис. 2В).

 

Рис. 1. Зміна середнього показника вираженості болю (А) і порушень сну (В) наприкінці дослідження від вихідного рівня

Рис. 2. Зміна вираженості болю в разі застосування різних доз прегабаліну в порівнянні з плацебо в загальній віковій групі (А) і в різних вікових підгрупах (В)

Через неоднорідність відповіді на лікування в пацієнтів з нейропатичним болем важливо зважати не тільки на середню зміну оцінки вираженості болю, а й на частку пацієнтів із клінічно значущою відповіддю на терапію.

У всіх вікових підгрупах відзначали збільшення кількості пацієнтів, які досягли зменшення болю на ≥30 % та ≥50 % і підсумкової оцінки ≤3 балів, у міру підвищення дози прегабаліну. Зниження інтенсивності болю на ≥30 % спостерігали у 30–50 % пацієнтів, а на ≥50 % — у 20–50 % хворих, які приймали прегабалін у дозі від 150 до 600 мг/доба, в різних вікових підгрупах. Крім того, 25–50 % учасників, які приймали від 150 до 600 мг/доба прегабаліну, до кінця дослідження мали показник вираженості болю ≤3 балів (тобто не більш ніж легкого ступеня).

Найпоширенішими небажаними явищами були запаморочення, сонливість, периферичні набряки, астенія, сухість у роті, збільшення ваги, інфекції.

Відносні ризики для цих побічних ефектів зростали з підвищенням дози прегабаліну, але не зі збільшенням віку пацієнтів.

Обговорення

Британське дослідження показало, що майже половину всіх пацієнтів, яким у реальній клінічній практиці призначають прегабалін для лікування нейропатичного болю, становлять особи віком ≥65 років (A. Berger et al., 2009). Це підкреслює важливість кращого розуміння ефективності та безпеки прегабаліну в літніх хворих.

Результати цього об'єднаного post hoc аналізу показали, що ефективність і безпека прегабаліну в літніх пацієнтів з нейропатичним болем порівнянні з такими в молодих осіб.

Частка пацієнтів зі зменшенням вираженості болю на ≥30 % і ≥50 % у цьому аналізі узгоджується з результатом систематичного огляду застосування прегабаліну у хворих з ДПН і ПГН (R.A. Moore et al., 2009). У цій популяції пацієнтів, які дуже важко піддаються лікуванню, до 49 % хворих закінчили курс терапії прегабаліном з оцінкою інтенсивності болю ≤3 балів (легкий біль або його відсутність), що зазвичай асоціюється зі значно меншими функціональними порушеннями і поліпшенням повсякденної активності в порівнянні з помірним та інтенсивним болем (A.M. McDermott et al., 2006).

Запаморочення і сонливість були найчастішими небажаними явищами в літніх пацієнтів. Потенційно вони можуть бути зведені до мінімуму в разі призначення прегабаліну в меншій дозі з подальшим титруванням до мінімальної ефективної дози.

Порівняння рекомендацій Міжнародної асоціації з вивчення болю, Спеціальної групи з вивчення нейропатичного болю, Європейської федерації неврологічних товариств і Канадського товариства болю дало змогу визначити , що препаратами першої лінії в лікуванні нейропатичного болю є ТЦА, габапентин і прегабалін (A.B. O’Connor, R.H. Dworkin, 2009). Однак Американське геріатричне товариство (2009) не рекомендує використовувати третинні ТЦА (наприклад, амітриптилін) для лікування болю в літніх пацієнтів (≥75 років) через високий ризик небажаних явищ, зокрема серцево-судинні побічні ефекти, ортостатична гіпотензія, когнітивні порушення.

Своєю чергою анальгетики, які метаболізуються цитохромом Р450 (наприклад, дулоксетин), варто обережно використовувати в пацієнтів, що приймають кілька препаратів, у зв'язку з ризиком лікарських взаємодій з препаратами, які інгібують або метаболізуються цитохромом P450 (B.E. McGeeney, 2009). Прегабалін не метаболізується цитохромом Р450 і не має жодних відомих лікарських взаємодій (B.R. Stacey, J.N. Swift, 2006).

Висновки

У цьому об'єднаному post hoc аналізі прегабалін у дозі від 150 до 600 мг/доба зменшував вираженість болю і порушень сну в літніх пацієнтів (≥65 років) з нейропатичним болем. Результати лікування в літніх пацієнтів були порівнянні з такими в молодших осіб, причому у всіх вікових групах відзначали клінічно значуще поліпшення. Частота небажаних явищ не підвищувалася з віком, проте зростала в міру збільшення дози прегабаліну. Повільне титрування дози прегабаліну до найменшої ефективної дози, яка забезпечує адекватне знеболювання, може звести до мінімуму ризик небажаних явищ у літніх пацієнтів з нейропатичним болем.

Список літератури знаходиться в редакції.

Скорочений переклад з англ. Наталії Міщенко

Читати російською >>

Pfizer identification: 
PP-PCU-UKR-0038